Происхождение и значение фамилии Викарчук

История - моей семьи

приблизитнльно 250 лет назад - родоначальник нашей фамилии козак сотник Виконт - участвовал в востаниях на Правобережной Украине против крепостнического, экономического, политического, религиозного и национального гнёта в обществе Речи Посполитой. Родом он пошел из Полесья - те края тогда назывались Чортолисами, а тотальное и неправильное господство поляков привело его на сечь. Когда начались востания против того устоя - мой предок вернулся из запорожской сечи для участия в востаниях. Восстание было жестоко подавлено при поддержке вооруженных сил Российской империи. Мой предок бежал и скрылся недалеко от Житомира в лесах. Со временем обосновался и ждал когда утихнит шумиха, в 1775 году ликвидировали сечь. Так мой предок и остался в лесах - основал свой хутор. Позже 1842-45 гг края те начали осваиваться - и тогда то была построена местная церковь - цель моих предков была - защита ее. Там мои предки и стали служить церковными старостами (как говориться с крестом и шаблей). а в 1888 году был издан официальный указ всех переписать пофамилиям - так и получил мой род фамилию - Викарчук - что у местных означает сын того кто служит церкве.

Скорее всего от священнослужителя.

Фамилия Викарчук ведет свое начало от прозвища Викарь. Прозвище Викарь образована от латинского слова vicarius, которое означает «заместитель». Особое применение слово это получило по отношению в должностным лицам. Во времена Римской Империи титул викария носил управляющий областью. Позже в православной церкви викарием стали именовать епископа, не имеющего своей епархии и помогающего в управлении правящему епархиальному архиерею.

Позже прозвище Викарь, для фамилии Викарчук.

Щодо версії з церквою, це теж багатоімовірно правдива верся, річ у тому, що старі козаки ховаючись від тогочасного правосуддя, часто ставали священниками. змінюючи ім,я та рід діяльності, вірогідність того, що прапрапрадід був козаком, а потім став священником дуже велика. ще чому це можливо - річ у тому що слово ВІКАР - чи то ВІКАРІЙ - у ті часи використовувалося для тих, кого сьогодні називають діти з дітбудинка - того часу - часто попи забирали собі на службу дітей лишившихся батьків і давали їм імена - офіційно царем РосІмперії у 1888 році був видан наказ про обов,язкове надання кожному прізвища. Як відомо - наши прадіди вже жили по 2 - 3 покоління на теренах колодіївки у 1842-45 - бо саме тоді почали офіційно будувать колодіївкц церкву, ймовірно саме батько та й дід мого прапрадіда приймали участь у будуванні церкви саме тоді а скоріш за все раніше раніше - вони були заслані на заготівельню лісу - скоріш за все це було у часи після роспаду запоріжської січі, після чого частина козаків ушла за дунай та у крим (що сходиться з історією одного вікарчука) - звідти у 1828 році козаки повернулися - та розбрелися по україні - бо їх землі цариця роздала чехам та німцям. до цього у 1793 році наші землі знову були поділені між московитами та ляхами - і на наших землях ще довго панували ляхи, тому скоріш за все у краї де були етнічні українці на захист провослав,я посилали бувалих козаків вже на посаді священослужителів. як тоді казали - захищали і хрестом і шаблею. Після наши прапрапрадіди почали асимілюватися з місцевими, а сім,ї тоді були великі, в наслідок чого у кожного покоління почали з,являтися розвітлення + не прості суспільні процеси, в наслідок чого вони перестали па,ятати хто, кому і коли був ріднею. Тому я вважаю обов,язково відновити кожному роду наше генеологічне древо, так я згоден це не можливо зробити на 100 %, але це початок до нового з,єднання, а до речі забув - саме коли - наші прпрапрадіди прйшли на зу, почали вступати такі царські укази та закони -